Згадалася крінжова історія, як я кинула хлопця через те, шо він зажмотив мені цукор Ви не просили, але я розповім, бо кричу шось з цього вже другий день Тред

Крим, Сімферополь, листопад 2015 р. Через окупацію Криму і мою відмову приймати «нове» громадянство, гайки потроху затягувалися і влаштуватися на нормальну роботу було неможливо. Я тоді працювала в турецькій будівельній компанії, шось там мінімальне на життя заробляла

В цей період мені зустрічається хлопець, з яким я познайомилася ще в 2011 році і дуже мені сподобався, але тоді я не могла з ним зустрічатись, бо вже була в стосунках

Його звали Стас. Подруга мені одразу сказала, що імʼя римується як Стас-підарас і не варто витрачати на нього час, бо ж і так все ясно Кажу: дай йому шанс Вона: от побачиш 😉

Через пару тижнів мене звільняють, з квартири виселяють, жити нема де, роботи нема. Стас каже: давай жити разом, у мене є дім діда. Діватись нема куди, кажу: давай! (з Криму просто дуже не хотілося їхати, не могла прийняти думку що виїду назавжди)

Переїхали ми в цей дім. Подруга каже: зря, він же Стас 🤦‍♀️ Він розповідав, що дуже не хоче мене втрачати і можна було б розписатися, щоб я залишилася там легально

Я бігала по співбесідах і мене без документів нікуди не брали, окрім як прибиральницею в супермаркет. Прихожу якось ввечері, розповідаю йому шо біда з роботою і в цей момент роблю собі чай

А я раніше пила дуже солодкий чай. І от я йому розповідаю про роботу, а він дивиться як я насипаю собі цукор і такий: ого, тьі так многа сахара єшь, я устану єго пакупать!

Кароч, я зрозуміла шо треба робити ноги, бо я манала я жити зі жмотом і на наступний день пішла від нього Подруга: ну я ж казала - він Стас!